Анатолій Юркевич: «Ми готові врегулювати останній земельний конфлікт»

Анатолій Юркевич: «Ми готові врегулювати останній земельний конфлікт»

 

Село Щасливе по праву могло б називатися одним із найблагополучніших сіл не тільки Бориспільського району, а й України. Однак, вийшло майже по-булгаковськи - «земельне питання все зіпсувало». Звісно, що із ліквідацією Майдану, атмосфера в селі змінилася – люди стали довірливішими, позитивно налаштовані. Проте є ще  низка не вирішених питань, що  потребують конструктивного врегулювання. Про одне із них і йтиметься.

Передмова

Наприкінці 2004 року, дві групи осіб, що мали право на пай в садах, отримали державні акти на право власності на землю. Перша група в кількості109 співвласників отримали державний акт на земельні ділянки 14,8034 га, (першою в акті вписана Кулик Поліна Миколаївна, тому цю групу для зручності в подальшому будемо іменувати «Кулик»). Друга група у складі 76 співвласників отримала державний акт на земельні ділянки 10,6837 га, (першим у цьому акті вписаний Осадчий Віктор Валерійович, далі - «Осадчий»).

Державні акти були видані людям без згоди власника колективного акту на право власності на ці земельні ділянки і єдиного землекористувача ВАТ «ПЗ «Бортничі». Жодних відміток у державному акті на право колективної власності про вилучення цих ділянок не було. І ніяких відмовних листів від права власності на ці ділянки від імені ВАТ «ПЗ «Бортничі» ніхто не підписував. 

Саме це порушення при отриманні вищезгаданих актів створило конфлікту ситуацію, що триває до нині. Маючи всі документи на право власності, ВАТ «ПЗ «Бортничі» у 2005-2006 роках продає частину земель із цих ділянок іншим юридичним особам, а ті, в свою чергу, перепродають. І все це робиться з відповідною державною реєстрацією.

Таким чином, 2007 року виявилося, що державні акти на ці ділянки мають як фізичні особи, так і юридичні. Ніхто із них за правомірність цих актів не сперечався в суді, і не сперечається  до нині.

Саме в цій спірній ситуації ділянками зацікавився інвестор в особі компанії «Сіті Стейт» ( далі – «Інвестор»), який розраховував на мирне урегулювання конфлікту шляхом купівлі спірної землі в обох власників. На жаль, вже протягом трьох років ситуацію урегулювати так і не вдалося.

Що ж наразі мають обидві сторони?

Цільовим призначенням земельних ділянок «Кулик» та «Осадчий» є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана категорія земель відноситься до території, на яких розповсюджується мораторій на відчуження (розділ Х п. 15 пп. Б «Перехідних положень» Земельного кодексу України). Це означає, що співвласникам вказаних ділянок заборонено укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки. Також заборона розповсюджується і на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, що перебувають у їх власності. Це значно знижує ринкову вартість даної землі. Натомість «Інвестор» має державні акти, які дозволяють йому змінити цільове призначення і починати будувати. Це, звичайно, збільшує вартість землі.

Також 50 співвласник земельної ділянки групи «Кулик» домовився з «Інвестором» про передачу йому права управління їхньою часткою, в конфлікті залишилось 59 осіб, а із групи «Осадчий» 17 співвласників погодились на умови, 59 чоловік – очікують. Тож 67 осіб довірило представляти свої інтереси з управління їх часткою «Інвестору».

Що ж заважає вирішити це питання з іншими 118 співвласниками, кореспондент «ВЩ» вирішила дізнатися у Голови Наглядової Ради ТОВ «Сіті Стейт» Анатолія Юркевича.

- Анатолію Івановичу, що наразі вдалося зробити для врегулювання цього конфлікту і чому не вдається його повністю ліквідувати?

-               Нам вдалося знайти порозуміння і домовитися із 67 співвласниками державного акту, тепер ми представляємо їхні інтереси на землю, проте залишилося 118 осіб, які з різних причин продовжують воювати. Хтось каже, що сума, яку ми пропонуємо замала, когось не влаштовують документи, хтось взагалі не збирається продавати наділ, інші намагаються продати свою частку третім особам.

- Але ж частину землі неможливо продати одноосібно, ви, як співвласник, маєте погодити це рішення?

- Звісно. По-перше, землю неможливо продати через мораторій, по-друге,  майже 50% акту «Кулик» и 20% акту «Осадчий» належить тим людям,  які передали управління ТОВ «Сіті Стейт», тому будь-які дії, що стосуються цих ділянок, мають узгоджуватися з компанією. По-третє, де в акті знаходиться земля людей, з ким ми домовились, а де інші – ніхто не знає, тому я взагалі не розумію як цю землю можна продавати. Крім того, це конфліктна земля, тому її ціна на ринку нерухомості низька, а купити її може тільки той, хто не знатиме про конфлікт. З одного боку, люди, які йдуть на такі дії – авантюристи, з іншого - шахраї, проте це вже не наша проблема. Ми хочемо домовитися, знайти компроміс, вирішити питання мирним шляхом.

- Якщо ж питання не вдасться врегулювати шляхом домовленостей, які будуть Ваші дії?

- Ми звернемося до суду, щоб нам у спільних державних актах виділили наші частки. А всі інші нехай, що хочуть, те і роблять зі своїм майном. Просто процес цей доволі тривалий. Я був переконаний, що люди зрозуміють, що будь-яка війна завжди закінчується підписанням мирного договору. Питання тільки в тому - на яких умовах. Я готовий розмовляти із співвласниками, домовлятися з ними. Але якщо немає їхніх умов, якщо я не можу говорити ні з ким іншим, окрім Кулик і Осадчий, то я не бачу предмету ведення переговорів.

- Можливо, їх не влаштовує ціна?

- Щоб конструктивно врегулювати це питання, ми замовили експертну грошову оцінку цієї землі. Якщо її цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то на її продаж і зміну цільового призначення діє мораторій. Її вартість становить понад 4 мільйони гривень. Ми можемо надати ці документи для ознайомлення будь-кому. Якщо поділити цю суму на всіх співвласників (185), то частка кожного трохи більша за 22 тис. грн. Ми ж пропонуємо суму більшу в п’ять разів.

За весь період нашої роботи на території Щасливого, наша компанія намагається йти на зустріч населенню, владі, іншим підприємствам та установам. Про свої наміри відкрито говоримо у пресі. Тому і цей конфлікт хочемо урегулювати спокійно. Але якщо нас не хочуть почути, не приймають компромісних умов, намагаються за спиною продати землю, то, імовірно, варто іти до суду. Хоча позиція співвласників взагалі мені не зрозуміла, тому що ця проблема не вирішується протягом років, невже люди сподіваються, що вона сама по собі затихне?

 

Незважаючи на мораторій та бажання вказаних юридичних осіб залагодити конфлікт із співвласниками земельних ділянок, нині 118 громадян досі не бажають вирішити цю проблему. Попри прагнення Анатолія Юркевича владнати ситуацію, люди чомусь звертаються по допомогу до владних структур, які питання приватної власності не вирішують. Тож щиро сподіваємося, що невдовзі співвласники державного акту правильно проаналізують ситуацію і підуть на переговори, адже шляхів вирішення проблеми є декілька, потрібно тільки мати бажання закінчити війну.

Ольга МАНЬКО